Модернізація системи управління якістю надання освітніх

 

План

1. Завдання створення системи управління якості освітніх послуг.

2. Основні процеси моделей надання освітніх послуг у закладі вищої освіти.

3. Критерії і методи забезпечення результативності процесів у вищому навчальному закладі.

4. Шляхи контролю та модернізації системи управління якістю надання освітні послу у вищих навчальних закладах.

 

1. Завдання створення системи управління якості освітніх послуг

З огляду на значну повільність реагування системи освіти на зовнішні впливи, особливого значення набуває управління процесом модернізації системи управління якістю освіти надання освітніх послуг.

Обов’язковим є дотримання як обсягів, так і термінів виконання окремих етапів проекту впровадження. З іншого боку, на процес впровадження системи управління якістю освіти великий вплив має чинна економічна ситуація як в державі, так і в світі, що об’єктивно накладає обмеження на терміни та послідовність виконання етапів впровадження системи.

Виконання вимог стандарту ISO 90U1-2000 під час створення системи управління якістю освіти надання освітніх послуг – це не одноразова кампанія, а серйозна і складна інновація. Створення системи управління якістю освіти – завдання, що вимагає подекуди нетрадиційних підходів до його вирішення.

Вирішення цього завдання відповідно до принципу системності, має відбуватись шляхом реалізації завдань взаємопов’язаних етапів. Тут можна запропонувати таку послідовність:

1. Створення команди з формування політики якості й опису основних процесів у ВНЗ.

2. Підготовка і мотивація персоналу закладу, навчання уповноважених із якості, менеджерів і аудиторів. Важливо, щоб кожний співробітник усвідомив свою роль, відповідальність і повноваження у рамках системи менеджменту якості. Обов’язковою умовою є залучення осіб, що навчаються, як основних споживачів освітніх послуг.

3. Розробка (проектування) системи, що дає змогу ефективно управляти процесами, діями і завданнями на всіх рівнях.

4. Розробка системи внутрішнього аудиту, що дасть змогу оцінити ступінь готовності структурних підрозділів ВНЗ працювати якісно, відповідно до вимог стандарту ISO 9001-2000.

5. Впровадження системи управління якістю освіти надання навчальних послуг. З огляду на необхідність використання для створення системи управління якістю освіти процесного підходу, особливого значення набуває саме етап визначення процесів, що підлягають управлінню.

Процеси в системі надання освітніх послуг

Коли йдеться про чинний заклад вищої освіти, який функціонує і надає освітні послуги, має свою структуру, має певну історію та досягнення, то запровадження для управління якістю освітніх послуг Державного стандарту 9001 передбачає практично модернізацію чинної системи управління якістю освіти.

За таких умов пункти 1 і 2 наведеної послідовності є організаційними і вирішуються кожним навчальним закладом, з огляду на специфіку, напрям підготовки, структуру, ресурсне забезпечення та рівень впливу зовнішніх і внутрішніх чинників на основні процеси.

Коли йдеться про розробку системи управління якістю освіти надання освітніх послуг, то тут, передусім потрібно спочатку здійснити аудит процесів з надання освітніх послуг.

Відповідно до Державного стандарту 9000, процес – це «сукупність взаємопов’язаних видів діяльності, яка перетворює входи на виходи». Входами одного процесу є, як правило, виходи інших процесів. Результатом процесу є продукція. У ВНЗ продукцією є освітні послуги.

 

2. Основні процеси моделей надання освітніх послуг у закладі вищої освіти

У ЗВО у моделі надання освітніх послуг можна умовно виділити три основних групи процесів: основні процеси, процеси управління і допоміжні процеси.Так, наприклад, до основних процесів у типовій моделі надання освітніх послуг належать:

1. Навчальний процес.

2. Процес підвищення кваліфікації (як навчальний процес, що має багато специфічних рис).

3. Виховна робота.

Додаткові (до основних цілей і завдань закладу) освітні послуги. До процесів управління належать:

1. Маркетинг.

2. Планування.

3. Менеджмент ресурсів.

4. Менеджмент внутрішньої інформації.

Допоміжні процеси охоплюють:

1. Безпека життєдіяльності.

2. Управління освітнім середовищем.

3. Наукову діяльність.

4. Бібліотечне обслуговування.

5. Видавнича діяльність.

6. Управління інформаційним середовищем.

7. Управління інфраструктурою.

8. Соціальна підтримка.

Наведена структура процесів (на прикладі Львівської політехніки) мало відрізняється від типової, але в контексті оцінки ролі наукової діяльності у ВНЗ в ЄПВО треба розглянути міркування, які зараз поділяються багатьма учасниками процесів надання освітніх послуг закладами вищої освіти в Україні. Зокрема, з цього приводу висловлюються певні думки.

Глобальна фінансова криза створила сприятливі умови для справжніх реформ. У напрямі реформування вітчизняної системи віщої освіти пропонується розглянути чотири основні тези.

По-перше, наука не має національних обмежень. Мобільність і співпраця на міжнародній арені – запорука успішності в умовах світової конкуренції, в яких вона опинилась, зокрема, через вступ України до СОТ. Ми ж намагаємося уникнути активної співпраці, шукаючи аргументи в оригінальній ментальності чи так званих особливих традиціях вітчизняної науки. Те, що згадується як кращі здобутки української науки, завдячує не організаційним перевагам радянської системи, а персональним здобуткам українських вчених, які б у кращих умовах зробили б набагато більше. Не можна створити щось нове, не відмовившись при цьому від того, що тягне назад і, що найважливіше, не дозволяє впровадити системні зміни.

 

1_0010.jpg

Рис. 1. Чинна процесна модель надання освітніх послуг у ЛРІДУ НАДУ

 

По-друге, настав час змінити організацію наукової діяльності. Ця організація зберігається з перших років радянської влади і дотепер та заснована на принциповому відокремленні її від вищої освіти. Ці традиції виявились стійкими. З одного боку, справжня наука в академічних і науково-дослідних інститутах, з іншого – особлива вузівська наука. Такий поділ давав змогу ефективніше концентрувати зусилля на стратегічно важливих для СРСР технологічних напрямах. Відзначимо, що тогочасна тоталітарна держава, знала, що їй потрібно, – вона існувала в умовах протистояння зі світом. Тепер система радянських держзамовлень майже зникла, а створена нею інфраструктура залишилася, перетворившись на невиправданий анахронізм. Тому розвиток науки в Україні повинен відбуватися там, де він відбувався спочатку, – в стінах університетів. Навчальний процес, відповідно, повинен організовуватись не сам по собі, а навколо наукових досліджень.

По-третє, час перестати дивитись на ВНЗ як на безодню, яка поглинає бюджетні кошти. Демократичні здобутки, нажаль, ще не дозволяють подолати посттоталітарний статус України. На сьогодні прагнення контролювати якомога більше, навіть всупереч очевидній вигоді для себе, видається справді ірраціональним. Національні інтереси України полягають у відповідях на численні виклики й загрози, а не в самообмані та самоізоляції. В Україні мало навчальних закладів, здатних впливати на національну економіку, вирішувати поточні технологічні й суспільні проблеми. Точніше, ніхто й не ставить перед українськими ВНЗ таких вимог. Вища освіта розвивається пасивно й екстенсивно, як-от унаслідок структурних змін у системі вищої освіти чи хаотичного збільшення кількості ВНЗ. На сьогодні в Україні 904 ВНЗ, зокрема 351 університет (в середньому по 14 в кожній адміністративній одиниці). Це справді суперечлива кількість, оскільки навіть за наближеними оцінками Україна може собі дозволити лише кілька десятків якісних університетів, які водночас значною мірою самі і даватимуть собі раду з погляду фінансування.

По-четверте, потрібно передусім визначити стратегічні завдань для науки та освіти. Якщо СРСР намагався домінувати у військовій галузі, то для України найприйнятнішим було б досягти конкурентоспроможності на глобальній арені, зокрема в царині вищої освіти, стаючи невід’ємною частиною європейської спільноти та продукуючи нове знання, необхідне для участі у світовому розподілі праці.

Стосовно навчальних закладів, які проводять підготовку державних службовців вищої кваліфікації, то треба наголосити на особливостях системи підвищення кваліфікації державних службовців в Україні. Цей напрям діяльності у Головдержслужбі України, а відтак і у ЛРІДУ НАДУ має свої специфічні особливості з огляду на загальну організацію, контингент, обов’язковість, періодичність, організацію навчального процесу, фінансування, фіксування результатів тощо.

З огляду на викладене вище доцільним видається до переліку основних процесів у ЛРІДУ НАДУ внести також підвищення кваліфікації та наукову діяльність. З урахуванням цього процесна модель надання освітніх послуг для конкретного закладу матиме вигляд, наведений на рис. 6. Тут навчальний процес – це надання освітніх послуг студентам під час навчання для отримання кваліфікації магістр.

На схемі моделі надання освітніх послуг (рис. 6) зв’язки між окремими основними процесами відображають такі особливості процесів надання освітніх послуг у вищому навчальному закладі:

1. Зв’язок між науковою діяльністю і навчальним процесом та підвищенням кваліфікації відображає ту обставину, що результати (вихід) наукової діяльності безпосередньо використовуються як вхід навчального процесу та процесу підвищення кваліфікації

 

1_0011.jpg

Рис. 2. Пропонована процесна модель надання освітніх послуг у ЛРІДУ НАДУ

 

2. Зв’язок між додатковими освітніми послугами та навчальним процесом відображає ту обставину, що результати освітніх послуг, наданих студентам у виші протягом навчання їх для отримання кваліфікації бакалавра і спеціаліста, можуть бути входом навчального процесу надання освітніх послуг під час навчання їх для отримання кваліфікації магістра. У табл. 1. наведено структурований перелік процесів моделі надання освітніх послуг з описом входів і виходів процесів.

Таблиця 1Перелік процесів моделі надання освітніх послуг

№ з/п

Назва

Входи і виходи процесу (у відповідності до ДСТУ ISO 9000-2000 є продукція або послуги)

вхід

вихід

1

Основні процеси

1.1

Навчальний процес

освітні послуги сторонніх навчальних закладів чи власні додаткові освітні послуги

надання освітніх послуг

1.2

Підвищення кваліфікації

власні освітні послуги чи освітні послуги сторонніх навчальних закладів

надання освітніх послуг

1.3

Наукова діяльність

власні та сторонні послуги надання наукової інформації

надання власної наукової інформації

1.4

Виховна робота

освітні послуги сторонніх навчальних закладів чи власні додаткові освітні послуги

надання освітніх послуг

1.5

Додаткові освітні послуги

освітні послуги сторонніх навчальних закладів

надання освітніх послуг

2

Процеси управління

2.1

Маркетинг

надання інформації про стан і потреби ринку фахівців із вищою освітою

результати аналізу вхідної інформації для планування стратегії і тактики вишу на ринку освітніх послуг

2.2

Планування

надання результатів аналізу початкової інформації, інформація про стан закладу, зовнішні і внутрішні чинники

стратегічні плани розвитку закладу та організація їх реалізації

2.3

Менеджмент ресурсів

надання інформація про стан ресурсів закладу

планування та організація реалізації заходів із розвит-ку ресурсного забезпечення

2.4

Внутрішня інформація

надання даних про функціонування інформаційної системи закладу

планування заходів із розвитку інформаційної системи закладу

3

Допоміжні процеси

3.1

Управління освітнім се-редовищем

надання інформації про стан освітнього середовища в закладі

планування та організація реалізації заходів із розвитку освітнього середовища

3.2

Управління інформацій-ним сере-довищем

надання інформації про стан інформаційної інфраструктури закладу

планування та організація реалізації заходів з розвитку інформаційної інфраструктури закладу

3.3

Бібліотечне обслугову-вання

надання інформації про стан власних та доступних бібліотечних інформаційних ресурсів

надання доступу до власних та доступних бібліотечних інформаційних ресурсів

3.4

Видавнича діяльність

надання інформації про потреби і пропозиції забезпечення закладу видавничою продукцією

виготовлення власними силами видавничої продукції чи організація надання сторонніх видавничих послуг

3.5

Управління інфраструк-турою

надання інформації про стан господарської інфраструктури закладу

планування та організація реалізації заходів з розвитку господарської інфраструктури закладу

3.6

Соціальна підтримка

надання інформації про стан соціальної підтримки трудових ресурсів закладу і осіб, що навчаються

планування та організація реалізації заходів з розвитку системи соціальної підтримки трудових ресурсів закладу і осіб, що навчаються

3.7

Безпека життєдіяль-ності

надання інформації про дотримання вимог

планування та організація реалізації заходів із розвитку системи безпеки життєдіяльності у закладі

 

Створюючи подібну процесну модель, кожний вищий навчальний заклад передусім братиме до уваги чинну структуру, оскільки як державні, так і приватні навчальні заклади мають функціональну структуру. Завданням кожного структурного підрозділу в цьому випадку є виконання певних функціональних обов’язків, що відповідають участі їх працівників у певних процесах. За процесного підходу управління якістю освітніх послуг означає управління якістю кожного процесу зокрема і коректністю зв’язків між ними.

Основним завданням системи управління якістю освітніх послуг є забезпечення визначених параметрів процесів, що фіксуються підсистемою документування.

Запропонована процесна модель призначена, передусім, для визначення процесів, на управління якістю яких спрямовані заходи із забезпечення якості, встановлення послідовності їх виконання та зв’язків між ними.

 

3. Критерії і методи забезпечення результативності процесів у вищому навчальному закладі

В державних масштабах критерії і методи визначаються законодавчими документами та державними стандартами. Окрім цього, в галузі вищої освіти, оскільки Україна є учасником БП, треба враховувати норми і рекомендації відповідних документів у рамках ЄПВО.

Хоча Закон України “Про вищу освіту” і декларує, що “Якщо міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством про вищу освіту, то застосовуються правила міжнародних договорів”, однак практика їх застосування у вищих навчальних закладах на сьогодні має такий вигляд (рис. 3):

Міжнародні рекомендації і правила

Внесення змін до національного законодавства та стандартів

Внесення змін до стандартів вищих навчальних закладів

Рис. 3 Схема застосування правил і рекомендацій БП та ЄПВО у стандартах вищих навчальних закладах

Хоча така схема, з одного боку, дозволяє здійснювати контроль держави над правомірністю використання вищими навчальним закладами міжнародних правил і рекомендацій, з іншого – гальмує процеси внесення змін до стандартів вищих навчальних закладів та суттєво обмежує їх автономію в цьому напрямі. Можливо, у новий закон про вищу освіту, проект змін до якого розробляється, треба внести відповідні актуальній ситуації зміни в частині процедури врахування у стандартах вищих навчальних закладів міжнародних норм.

На основі національного законодавства і стандартів за чинної СУЯ навчальних послуг ВНЗ розробляє свої власні керівні документи щодо організації основних процесів, серед яких:

– статут закладу (чи положення про нього);

– положення про організацію навчального процесу;

– конкретизовані документи.

До конкретизованих документів відносимо:

– положення про відділи і сектори, працівники яких виконують функції в основних процесах (наприклад, центр післядипломної освіти (підвищення кваліфікації), навчально-методичний відділ (відділ моніторингу якості освіти), центр дистанційного навчання тощо);

– положення про факультет (чи порівняну структурну одиницю, інститут);

– положення про кафедру;

– посадові інструкції науково-педагогічних працівників.

Основними документами, на основі яких створюється статут закладу, є національне законодавство про вищу освіту, яке складається з:

– Закону України «Про освіту»;

– Закону України «Про вищу освіту»;

– Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»;

– інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.

Положення про організацію навчального процесу розробляється на основі законодавчих актів у сфері вищої освіти.

Для запровадження чи реорганізації системи управління якості освітніх послуг можна запропонувати таку структуру змісту положення про організацію навчального процесу:

1. Загальні положення.

2. Основні завдання.

3. Умови впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу.

4. Планування індивідуально-орієнтованої асинхронної організації навчального процесу.

5. Індивідуальний навчальний план слухачів і результати його виконання.

6. Організаційно-методичне забезпечення кредитно-модульної організації навчального процесу.

7. Права та обов’язки осіб, що навчаються з використанням кредитно-модульної організації навчального процесу.

8. Порядок оцінювання результатів навчання.

9. Порядок проведення державної атестації випускників.

10. Рейтингова система оцінювання.

11. Особливості переведення, відрахування та поновлення осіб, що навчаються, та переривання навчання.

12. Соціальне забезпечення слухачів, що навчаються.

13. Особливості нормування навчального навантаження.

За чинної системи управління якістю освітніх послуг на сучасному етапі реформування системи вищої освіти України окремо розробляється також положення про моніторинг якості навчального процесу, в якому наводиться інформація про керівні документи, статус та завдання моніторингу у навчальному закладі, види моніторингу, аналіз даних моніторингу та планування заходів із підвищення якості, а також про розподіл обов’язків та відповідальності між структурними підрозділами і окремими працівниками.

Чинна система управління якістю надання освітніх послуг передбачає, що зобов’язання забезпечувати належну якість освіти навчальний заклад бере на себе, затверджуючи статут закладу. Самі ж механізми і критерії забезпечення якості описуються у відповідних державних стандартах, а в документах закладу хаотично розміщенні в різних місцях, не даючи можливість оцінити структуру системи, оцінити ефективність та ускладнюючи її розвиток.

 

4. Шляхи контролю та модернізації системи управління якістю надання освітні послу у вищих навчальних закладах

Результати аналізування даних діяльності з поліпшення є одним ізобов’зкових чинників діяльності керівництва, що дає інформацію та поштовх до поліпшення показників діяльності освітнього закладу.

Вимірювання, аналізування та поліпшення передбачають, що:

1) дані вимірювань слід перетворювати на корисні для закладу знання;

2) вимірювання, аналізування та поліпшення якості освіти і вдосконалення процесів потрібно застосовувати для визначення необхідних пріоритетів на певний проміжок часу;

3) застосовувані методи вимірювань повинні періодично аналізуватись, а дані постійно перевірятись на точність і повноту;

4) зіставне оцінювання (бенчмаркінг) окремих процесів (показників знань студентів, технологічних вимог до забезпечення освітнього процесу) потрібно застосовувати як один із засобів поліпшення результативності та ефективності процесів;

5) вимірювання задоволеності замовника освітніх послуг (результати відгуків про випускників освітнього закладу) потрібно розглядати як такі, що мають першочергове значення для оцінювання діяльності закладу;

6) проведення вимірювань із наданням для громадськості та поширенням одержаної інформації є важливим для закладу в галузі для поліпшення показників діяльності, залучення додаткового грантового фінансування, якісне та кількісне збільшення абітурієнтів;

7) повинні бути впроваджені необхідні засоби для обміну інформацією, отриманою за результатами аналізування вимірювань;

8) результативність та ефективність обміну інформацією із зацікавленими сторонами повинні вимірюватись для визначення того, наскільки вона своєчасна і зрозуміла;

9) застосування відповідних статистичних та інших методів може полегшити розуміння відхилень як у процесах, так і у вимірюваннях і може поліпшити показники процесів і продукції завдяки контролю цих відхилень;

10) необхідно передбачати обов’язкове періодичне самооцінювання (моніторинг), яке дасть змогу оцінювати досконалість системи управління якістю освітніх послуг та визначати можливості для поліпшення показників.

Під час вимірювання та моніторингу показників діяльності системи потрібно враховувати такі основні фактори:

– наслідки вивчення задоволеності замовників та інших зацікавлених сторін;

– результати вимірювання фінансових показників;

– результати самооцінювання.

Щодо вивчення задоволеності замовників, то підставою для вимірювання та моніторингу задоволеності замовників (різних типів освітніхзакладів) є аналізування пов’язаної із замовниками інформації, яке здійснюється відділами працевлаштування. Збирання такої інформації може бути як активним, так і пасивним. Керівництво повинне знати різноманітні джерела пов’язаної із замовниками інформації і впроваджувати результативні та ефективні процеси збирання, аналізування та використання інформації, необхідної для поліпшення показників діяльності.

Спосіб оформлення питань самооцінювання для оцінювання показників, зазначення оцінок досконалості і реєстрації можливих дій з поліпшення наведено в табл.

Приклад протоколювання результатів самооцінювання

Освітня програма

випускова кафедра

Дослід-жуваний показник відповідно до пунктів ліцензій-них умов

Спостереження за реальними показниками

Оціню-вання

Прогнозовані дії для поліпшення ситуації

5.1

Наш процес за цим пунктом є одним із найкращих освітніх програм

5

Жодної не потрібно

5.4

Виконання пункту не задовольні державні вимоги

1

Для врахування цього потрібно передбачити перелік заходів, виконавців, термін.

Результати самооцінювання використовуються для ініціювання процесу поліпшення процесів, до того ж у кожному конкретному випадку може бути обрана одна з двох моделей проведення процесу поліпшень.

Використовуються два основні шляхи здійснення постійного поліпшення процесів, а саме:

а) “проривні” проекти, що ведуть до перегляду та поліпшення наявних процесів або запровадження нових процесів. Їх звичайно здійснюють групи фахівців суміжних спеціальностей поза звичайними операціями;

б) діяльність працівників щодо покрокового поступового поліпшення в межах наявних процесів.

“Проривні” проекти звичайно передбачають суттєве перепроектування наявних процесів і містять:

– визначення цілей і загальної схеми проекту поліпшення;

– аналізування наявного процесу (процесу, як він є) і реалізацію можливостей для змін;

– визначення та планування поліпшення процесу;

– впровадження поліпшення;

– перевірку поліпшення процесу;

– оцінювання досягнутого поліпшення, зокрема формулювання висновків.

“Проривні” проекти здійснюються результативно та ефективно із застосуванням методів управління проектом. Після введення змін новий проектний план стає підставою для постійного управління процесом.

Працівники організації є найкращим джерелом ідей покрокового чи неперервного поліпшення процесу і часто беруть участь у цій діяльності в складі робочих груп. Для розуміння їхнього впливу заходи в рамках покрокового поступового поліпшення процесу повинні перебувати під контролем. Залучені до них працівники організації повинні мати повноваження, технічну підтримку і необхідні ресурси для впровадження пов’язаних із поліпшенням змін.

Постійне поліпшення за будь-яким із двох визначених методів передбачає розгляд таких аспектів:

а) необхідність поліпшення: повинна бути визначена проблема процесу та обрана сфера для поліпшення із зазначенням причини для роботи над ним;

б) поточна ситуація: повинні бути оцінені результативність та ефективність наявного процесу. Повинні бути зібрані і проаналізовані дані, що дадуть змогу визначити, які типи проблем виникають найчастіше. Повинна бути обрана характерна проблема і поставлена ціль щодо поліпшення ситуації;

в) аналізування: повинні бути визначені та затверджені корінні причини проблеми;

г) визначення можливих рішень: повинні бути вивчені альтернативні рішення. Повинно бути обрано і реалізовано найкраще з них, тобто те, що усуває корінні причини проблеми і запобігає повторному її виникненню;

д) оцінювання впливів: повинно бути підтверджено, що проблема та її суттєві причини усунуто або їхній вплив зменшено, що обране рішення є вдалим і мета поліпшення виконана;

е) впровадження і стандартизація нового рішення: старий процес повинен бути замінений поліпшеним процесом, що унеможливить повторну появу проблеми та її причин;

ж) оцінювання результативності та ефективності процесу після виконання дії з поліпшення: повинна бути оцінена результативність та ефективність реалізації проекту поліпшення і вивчена можливість його застосування в інших підрозділах організації.

Якщо проблеми залишились, то процес поліпшення повторюють і розробляють цілі та рішення для подальшого поліпшення процесів.

Для сприяння залученню працівників до діяльності з поліпшення і підвищення їхнього розуміння відповідних питань, керівництво повинно вивчити можливості таких заходів:

– створення невеликих груп, члени яких вибирають своїх керівників;

– надання працівникам дозволу контролювати та поліпшувати свої робочі місця;

– поглиблення знань, умінь та досвіду працівників як невід’ємної частини загальної діяльності організації в сфері управління якістю.

Належне функціонування підсистеми розвитку системи управління якістю надання навчальних послуг – головна запорука того, що ВНЗ виконуватиме свої завдання, досягатиме поставлених цілей на рівні сучасних вимог та відповідатиме майбутнім викликам у царині вищої освіти на європейському рівні.

Водночас, необхідно ще раз підкреслити, що система управління якістю надання навчальних послуг у сучасному ВНЗ – це комплекс регламентуючих документів, виконання вимог яких повністю залежить від компетентності і бажання усього колективу закладу. Без перебільшення можна стверджувати, що від того, як колектив сприйме ідею впровадження нової системи управління якістю, зрозуміє необхідність належного функціонування кожного з його компонентів, як кожний працівник на своєму робочому місці зуміє впроваджувати елементи системи в життя, а за необхідності – підвищувати свій власний рівень знань та умінь, буде залежати успіх процесу модернізації системи управління якістю і її ефективне функціонування.

Успішне впровадження сучасних систем управління якістю надання навчальних послуг у вітчизняних ВНЗ забезпечить їх обґрунтоване існування у системі вищої освіти України, а відтак – і високий рівень системи освіти загалом.

 

Література

  1. Європейська кредитна трансферно-накопичувальна система: довідник користувача/ пер. з англ.; за ред. Ю.М.Рашкевича та Ж.В.Таланової. - Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2015. – 106 с.
  2. Закон України «Про освіту» від 23.05.1991 № 1060-XII. Електронний ресурс. Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1060-12.
  3. Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 № 222-VIII. Електронний ресурс. Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/222-19.
  4. Методичні рекомендації щодо розроблення стандартів вищої освіти. ─ Електронний ресурс. Режим доступу : mon.gov.ua/.../Реформа%20освіти/07-metod-rekomendaczi...
  5. Постанова Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року № 1187 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності закладів освіти». Електронний ресурс. Режим доступу : http://www.kmu.gov.ua/control/uk/cardnpd?docid=248779880.
  6. Наказ МОНмолодьспорту України № 48 від 24.01.2013 «Про затвердження Положення про підвищення кваліфікації та стажування педагогічних і науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів». Електронний ресурс. Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0488-13.

Додаткова

  1. Добко Т. Пропозиції до проекту Концепції реформування системи ліцензування та акредитації у вищій освіті України. Електронний ресурс. Режим доступу: http://dovira.eu/ Accreditation _ proposals.pdf_2014.
  2. ДСТУ ISO 9000:2007. Системи управління якістю. Основні положення та словник термінів. – К.: Держспоживстандарт України, 2008. – 37 с.
  3. Забезпечення якості вищої освіти: європейські кращі практики для України. / Жиляєв І. Б., Ковтунець В.В., Сьомкін М.В. / Вища освіта України: стан та проблеми – К. : Нац. акад. прав. наук України, НАПН України, 2015. – 96 с.
  4. Закон України «Про вищу освіту» [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 (15.10.2014).
  5. Електронний ресурс. Режим доступу : http://www.euroosvita.net/?category=19id=239.

 

Перейти до наступної теми

Зміст